Навіть у вінценосних осіб був рейтинг, зокрема в королів, і його забезпечувала чисельність лицарів, що присягали на вірність, процвітання королівства, добробут підданих, а також мала значення відвага персони, що посіла трон. Бодж був маленьким принцом, позбавленим слуху, якому доведеться стати королем, будучи посміховиськом для підданих, адже він і говорити до пуття не вмів, і меча іграшкового не в силах був підняти. Малюк частенько плакав через образи, які йому завдавали. Одного разу принц пішов погуляти, а його пограбувала тінь Каге, що стала грабіжником з великої дороги. Принц був радий навіть такому спілкуванню з тінню.
Дивним чином тінь розуміла мову Боджа. Тінь пішла за принцом, заздрячи тому, в яких хоромах живе Бодж. Каге спочатку насміхався над малюком, але коли він починає стежити за бідним принцом, йому стає шкода бідолаху. Королева була незадоволена тим, як поводився Бодж. Їй було соромно за те, що саме такий принц був претендентом на трон, а ось Дайґу був більш підходящим кандидатом. Короля турбувала доля королівства, вважаючи, що Бодж не впорається і доручає Домасу тренувати принца. Каге, який проник до палацу, загрожувало викриття.