100 Метрів

Тогаші з дитинства був безперечним лідером серед однолітків. Його природні дані — неймовірна швидкість і витривалість — робили його непереможним на бігових доріжках. Кожне шкільне змагання закінчувалося його беззаперечною перемогою, настільки очевидною, що ніхто навіть не сумнівався в результаті забігу. Для нього біг був таким же природним, як дихання, і жодне тренування не вимагало зусиль. Перемагати для нього було не метою, а звичкою. Він вважав, що йому немає рівних. Все змінилося в шостому класі, коли до школи перевелася Комія, нова учениця. На перший погляд вона не справляла враження: її фізичні дані були посередніми, а перші забіги закінчувалися на останніх позиціях.

Але у Комії була незвичайна риса — неймовірна рішучість. Вона ніколи не опускала руки і, попри поразки, наполегливо тренувалася щодня. Звиклий вважати себе єдиним фаворитом, не міг не помітити її наполегливість. Вона відрізнялася від інших учасників змагань, які швидко здавалися, не бачачи шансів на успіх. Комія, навпаки, вкладала в свої тренування всю душу, і кожен її крок говорив про те, що для неї важливий не результат, а сам процес подолання. Вперше в житті Тогаші відчув, що його звичний світ легких перемог починає змінюватися. Він не просто спостерігав за нею — він надихався її прагненням до досконалості. Її зусилля змусили його переосмислити власні досягнення і вперше відчути, що перемога може бути не тільки нагородою, але і результатом справжньої роботи.