Пожирач вогню

Мацунага Генго повертається туди, де колись згорів дотла — в прямому і переносному сенсі. Його ім'я забули, його подвиги стерлися, залишилася тільки кличка і руїни репутації. Але тепер він знову в строю. Правда, з командою, від якої одні проблеми: без екіпіровки, без поваги, без підтримки. Їх називають «в обносках», сміються за спиною, не пускають до справжньої роботи.

Але палаючий будинок не вибирає, хто його гасить. А в Едо палають не тільки стіни — страх, злоба, чиїсь навмисні сірники все частіше розпалюються в попелище. Генго і його загін лізуть туди, куди інші не сунуться. З обвугленими долонями, з ранами на плечах, з упертим поглядом. Тому що поки одні сперечаються, хто гідний називатися героєм, вони просто рятують.