Наявність друзів у великому і досить жорстокому світі вкрай важлива. Пощастило в цьому питанні Томо Аїдзава і Дзюньїтіро Кубота. З боку вони виглядали, як братани, ось тільки Томо була дівчиною, а крім цього, ще й закоханою в Дзюна. Хлопець і не замислювався про те, що дружба, якою він дорожив, могла перерости в щось інше. Він і сприймав Томо, як когось рівного собі. Причина крилася в тому, що Томо і поводилася, як шибеник, і з дитинства животіла в хлоп'ячих компаніях, граючи з тими на рівних. Вона могла і в бійку полізти, якщо того вимагали обставини. Друзі могли покластися на Томо, знаючи, що та стоятиме горою за своїх.
Звісно, ні про яку манірність з боку Томо й мови бути не могло. І одягалася вона так само, як хлопці. Дзюн і зовсім вважав, що Томо не дівчина, а хлопець. І ясна річ, що він не помічав того, як Томо дивиться на нього, як зітхає через його байдужість. Дзюн не звик звертати уваги на подібні дрібниці. А Томо продовжує страждати від байдужості друга. Вона розуміє, що слід вживати якихось дій, причому кардинальних. Але ось змінювати себе вона не хоче, при цьому Дзюна точно не привернути до своєї персони, залишаючись подобою хлопчиська.