Ходімо в караоке!

Для Оку Сатомі хор — це всесвіт. Останнє шкільне змагання зі співу тримає його в постійній напрузі, і, здавалося б, гірше вже нікуди. Але раптом — крок убік від світлого коридору, і голос із тіні: «Ходімо в караоке». Так в його життя вривається Наріта Кьодзі — якудза з суворим поглядом і відчайдушною проблемою. Хто б міг подумати, що у злочинного авторитета може бути такий банальний страх — програти в караоке. Адже на кону не просто честь, а... шкіра. У буквальному сенсі.

Бос влаштував жорстку гру: переможений отримує татуювання — і не яке-небудь, а вибране, намальоване і вбите самим ватажком. Кьодзі метушиться, і Сатомі — його остання надія. Репетицій у школяра було багато, та тільки не таких: задушливий караоке-зал, один мікрофон, два погляди, і між ними — безодня. Хлопчику залишається лише одне — співати так, ніби від цього залежить не тільки його репутація, а й чиясь спина.