Нінджя та вбивця живуть разом

Сатоко — немов персонаж, що втік з дитячої книжки: мила, беззахисна, з очима, в яких відбивається здивування перед усім цим дивним «світом». Вона втекла зі свого ніндзя-села, де свобода була лише ілюзією, і тепер шукає — сама не знаючи чого. А тут — Коноха. Холодна, точна, як лезо скальпеля. Дівчинка-вбивця з обличчям ідеальної відмінниці. Їхня зустріч — як вибух цукеркової фабрики на тлі ядерного полігону. І дивна річ: вони якимось дивом уживаються. Вірніше — починають існувати як дивний дует, вічно застряглий між полицями супермаркету і слідами від куль.

Коноха — бездоганний кілер, але виносити сміття після мокрих справ? Ні за що. Тут вступає Сатоко: її недоучене ніндзюцу раптом виявляється корисним, особливо в найбезглуздіших ситуаціях. Разом вони проходять крізь засідки, підстави і шкільні перевірки, ведуть подвійне життя, де щоденник з алгебри лежить поруч з ножем у рукаві. І, незважаючи на весь фарс і кров, між ними зароджується щось схоже на тепло. Дивне, обережне, але справжнє.