Ванпанчмен 3

Сайтама не герой за покликанням. Він не носить маску, не рятує світ з боргу. Йому просто нудно. Удари — точні, сухі, один за всіх. Він не злиться, не горить, не кричить. Світ навколо руйнується, а у нього за планом — знижки в супермаркеті. Це не пафос, не поза, просто таке життя. Він став занадто сильним, а значить, втратив мету. Ніхто не може його здивувати. Навіть Генос, його вірний, майже фанатичний учень, не додає драйву. Попереду тільки дні, схожі один на одного, і відчуття, що головний бій давно позаду.

І тут з'являється він — новий гравець, який не схиляє голову. Говорить голосно, робить брудно, але з якимось особливим розмахом. Не боїться і не поважає. У нього інші правила. Він дражнить, провокує, лізе на рожен. Його не цікавить справедливість. Йому треба довести, що він крутіший за всіх. Герої шепочуться, асоціація тріщить. Генос напружений. А Сайтама... він ніби прокидається. Нарешті хтось вивів його з рівноваги. Не страх, ні. Просто легкий свербіж очікування. Чи буде це бій? Або знову все закінчиться одним ударом?