Яскравий сутінковий місяць

Вона звикла бути тією, кого всі бачать, але ніхто не знає. Вчителі пишаються, учениці захоплено зітхають, хлопчики цураються. Її образ склався сам — високий зріст, різкий погляд, манери з букваря. Принцеса в костюмі принца. Але їй самій все це давно набридло. Вона не грає, просто живе, як вміє. До зустрічі з Ічімурою.

Він такий самий, як вона — красивий, відсторонений, з ідеально натягнутою посмішкою. Тільки ось бачить він інакше. Не позу, а людину. Не фасад, а втому. Для Йої це як ляпас — тихий, несподіваний, щемливий. І тепер кожен її крок поруч з ним — як нове дзеркало. Незручно, ніяково, але вже не відвернутися.