Літо, коли помер Хікару

Йосікі і Хікару були нерозлучні, немов дві половинки одного цілого. У їхньому маленькому селі, де не було інших дітей, вони завжди підтримували одне одного, знаходячи в дружбі притулок і розуміння. Однак усе змінилося того літа. Хікару повернувся і став зовсім іншим. У його погляді з'явилася дивна, ледь вловима тінь, щось, що насторожувало. Його жести залишалися звичними, голос знайомим, а спогади колишніми, але Йосікі глибоко в серці знав: перед ним не та людина, з якою він провів усі ці роки. Це відчуття зростало, наповнюючи його душу тривогою. Зібравшись із силами, він вирішив висловити свої сумніви. І в той момент звичний вигляд Хікару почав тріщати по швах, відкриваючи щось чуже і страхітливе. Обличчя його спотворювалося, а форма ставала все більш нелюдською. Істота, що ховається під знайомою маскою, пригрозила знищити Йосікі, якщо той не прийме його. Йосікі не зміг відвернутися. Він не міг просто так залишити Хікару, яким би зміненим той не був. Він намагався звикнути до нової реальності, навчитися сприймати його як старого друга, яким би страшним він не став. Але що більше Йосікі намагався налагодити життя, то дивнішим ставало саме село. Все навколо спотворювалося, а хаос невідворотно підбирався. Йосікі поступово усвідомлював, що зміни в Хікару - це тільки початок чогось набагато жахливішого.