Звільнити ту відьму

На площі все готово до страти. Люди чекають, галас стихає, погляди спрямовані на естраду. Принца доводиться будити прямо за столом, він ніби випав із того, що відбувається. Коли він все ж виходить, у його погляді немає звичної холодності. Він говорить інакше, робить паузу там, де не повинен, і в підсумку руйнує очікування натовпу. Відьму не стратять. Рішення звучить тихо, але викликає розгубленість. Сам він у цей момент думає не про неї. У голові чуже життя, чуже ім’я, і жодної відповіді. Треба триматися, не видати себе, не загубитися остаточно.

Ще недавно він був інженером, знав чіткі правила, жив серед зрозумілих речей. Тепер у нього нове ім'я і роль, до якої він не готовий. Світ навколо здається грубим, небезпечним, повним дивних законів. Він намагається розібратися, хто такі відьми і чому їх бояться, звідки беруться розмови про священну гору, і що ховається за чутками про темні сили. Скепсис швидко розсипається. Те, що він бачить, не вкладається у звичні схеми. Доводиться змінювати підхід, вчитися заново і діяти, поки є шанс утримати контроль над ситуацією.