Вітаємо у ресторані вигнанця

Коли тебе виштовхують за двері, думаючи, що без тебе гільдія тільки розквітне, - можна або зламатися, або... посмажити що-небудь смачне. Денніс обирає друге. Його виганяють зі «Срібних Крил» - пафосної, галасливої, сповненої інтриг команди, - але він навіть не повертається. Занадто довго терпів. Занадто довго мріяв. Він іде далеко від міста, де повітря прозоріше, а небо не забите магічними дирижаблями, і відкриває свою закусочну. Просто. На краю села. З меню від руки і кухонним ножем, наточеним до дзеркального блиску.

І ось - одного ранку - в його житті з'являється вона: Атріель, яка втекла з рабства, з тінню на обличчі й очима, в яких щось ще не згасло. А незабаром - і дивні гості: лицарка у вигнанні, маг із манерами, як у дракона з похмілля, і мудрець, що втомився сильніше, ніж це взагалі дозволено живій істоті. У всіх - своя історія. У всіх - причини прийти. Але об'єднує їх одне: їжа Денніса. Проста. Чесна. Як він сам. І в цій закусочній, серед ароматів смаженого м'яса і тихого сміху, народжується щось більше, ніж просто чергова крамничка. Народжується легенда.