Руки геть Котесаші!

Койо звик тримати руки в роботі, а голову — в холоді. Масаж — не просто техніка, а майже мистецтво, в якому він давно на «ти». Але спортивний гуртожиток для дівчат виявився місцем, де знання з підручників миттєво перетворюються на практику. Кожен день — як іспит: вивих, надрив, сльози, втома, капризи, напад сміху. Сотні голосів, тисячі дрібниць, і в центрі цього хаосу — він, юнак з тихим голосом і точними пальцями.

Дівчата різні — хтось вибуховий, хтось мовчить до ранку, хтось не може без йогурту і обіймів після тренування. А він пере, готує, лагодить, лікує і весь час тримає в голові свою мету: вступити, вирватися, стати лікарем. Але чим далі, тим важче залишатися стороннім спостерігачем. Їхні садна стають його болем, їхні перемоги — майже особистими. І в цьому дивному балансі між турботою, дисципліною і непідробною прихильністю він вперше відчуває, що лікувати — означає не тільки м'язи.