Дівчата не можуть бути добрими до Отаку!?

Такуя звик залишатися непомітним. Сидів за своєю партою, трохи осторонь, спостерігав за класом, наче за сценою. Він давно вирішив, що краще мовчати про свої інтереси, ніж ловити косі погляди. Сьодзьо-аніме залишалося його особистою територією, туди ніхто не заходив. Перед ним завжди були вони, Ідзіті та Амане. Галасливі, впевнені, оточені увагою. Він навіть не намагався уявити, що колись заговорить з ними. Все здавалося надто різним. Їхній світ і його, ніби не перетинаються.

Звичайне прохання змінило хід подій. Ластик, коротка фраза, незручність. Він сказав зайве, майже з звички, і вже приготувався до реакції. Але замість глузування почув поправку. Точну, спокійну, без натяку на іронію. Амане знала тему краще, ніж він очікував. Ідзіті підключилася відразу, розмова не обірвалася, а навпаки, продовжилася. Після цього стало складніше ховатися. Вони почали розмовляти частіше. Обговорювали серії, ділилися думками, іноді просто сиділи разом. Те, що раніше здавалося слабким місцем, раптом стало точкою, через яку до нього простягнули руку.