Божественний сад у маєтку Кусунокі

Історія починається з тихої смерті господаря садиби, який встиг добудувати будинок у глушині, ніби поспіхом, ніби квапився. Будинок залишився стояти порожнім, два роки його ніхто не чіпав, і лише потім з’явився хтось із родини. Мінато Кусунокі приїжджає без особливих очікувань. Просто навести порядок, перевірити стіни, розібрати речі. На вигляд все звичайне, тільки занадто занедбане, пил липне до рук, повітря важке. Він помічає дивний чорний туман біля будинку, що ковзає вздовж даху, але не надає цьому значення, ніби так і має бути.

Він береться за роботу різко, без зайвих роздумів. Миє підлоги, виносить сміття, відкриває вікна. Будинок ніби змінюється разом з ним, стає легше дихати, тиша вже не тисне. Мінато не розуміє, що разом із брудом зникає й щось інше. Те, що давно ховалося в кутках. Зате це швидко відчувають ті, хто живе поруч, але не на виду. Вони приходять без запрошення, з цікавістю, майже з нетерпінням. Будинок більше не порожній. І сам Мінато тепер теж не один.